Блог епископа Іова

  Пiсня 1 І кóні, й вóїни усí  поги́бли в морськíй хви́лі, / Своє́ могýття показáв  Христóс ворóжій си́лі, / а Ізра ı̈́ ля-бíженця  Він спáс від супостáта // і пíсню тріюмфáльную  навчи́в йогó співáти. Пiсня 3 З велíв Ти — і земля́ сто ı̈́ ть  геть чи́сто ні на чóму: / здійня́в ї ı̈́ , швидку́ й важку́,  у кóсмосі Твойóму. / На скéлі приказáнь Тво ı̈́ х  постáв Ти Цéркву твéрдо, // Людинолю́бний Хр и́ сте  наш ,  єди́ний Милосéрдий! Пiсня 4 Б ожествéнне Твоє́, Хр и́ сте,  саможертóвне дбáння / прови́дчо Авакýм збагнýв  на вáрті спозарáння. / Із трéпетом волáв тодí  до Тéбе у молíнні: // «Для Сéбе Ти людéй обрáв,  прийшóв для їх спасíння!» Пiсня 5 Т ебé, Що в свíтло одягнýвсь,  немóв у ри́зу ся́йну, /   як тíльки-но минáє ніч  благáємо негáйно: / «Ти дýші нáші просвіти́,  що тьмá їх опови́ла, // бо Твоя́ дóбрість, Хр и́с те  наш ,  виє́мно жалісли́ва!» Пiсня 6 Я к мóре, при́страсті жахнí  вирýють душогýбні, — / вгамýй, спини́ ї х вл á дно,

На г лáс 3-й (як тропáр ): Т еб é як Бóга хвá -а лимо, / Теб é за Гó спода мá-а ємо! / Теб é , На двí -і чного От ця́, / з вели́ч у є вся́ земля́. / До Т é б е всi небéсні слý-у-уги, / до Тéбе всі áнгельські потý-уги , / до Тé б е х еруви́ми i с ера фи́ми в олáють, / безугáвними голосáми в икликá-а-а ють: / «Свя́т, Свя́т, Свя́т Госп ó дь Бó -о г Сава óт , / повнíють н éбо i з емля́ слáв ою Тв о ı̈́ х пишнóт!» / Теб é пре слáвний а пóстол ьський хор вихваля́-я-яє , / Теб é повáжний прорóчий со бóр прославля́-яє , / про Тéб е пресвíтле мý ченицьке в ó їнство співáє , / про Тéб е вс ю́ди на землí Святá Цéрква оповідá-а-ає: / «В Отця́ маєстáт * безмí-ірний , / í стинн ий i Єдинор ó дн ий Син у пошáні з Ним рíвний, / як і Свят и́й Д у х, Утiши́тел ь вí-і-ірний!» / Цар Слáви Ти , о Хри́ -и ст е , / Отця́ Ти Вічносýщий Син! / Коли́ спасти́ люди́н у Ти́ постанови́в, / д iв ó чою утр ó-о бою не погорди́в! / С мé рт и жал ó Ти зломи́в / і в

Б лагословéн єси́, Гóсподи, / навчи́ менé прáвдам Твоı̈́м. / Я́ нголів громáда зумíлася, / бáчачи, як Ти, Спáсе, до мерцíв залíчений, / смéрти могýття потлуми́в, / і з Собóю Адáма пробуди́в, / / і з Áду всí-іх на вóлю пусти́в. Б лагословéн єси́, Гóсподи, / навчи́ менé прáвдам Твоı̈́м. / «Н áщо ми́ро спочутли́во зі сльозá-а-ми, / о учени́ці, змíшуєте? / ― ся́ючий я́нгол у гробни́ці до миронóсиць промовля́в. / ― Озирнíть ви моги́лу і збагнíть, / / що Спас воскрé-ес із грó-о-обу!» Б лагословéн єси́, Гóсподи, / навчи́ менé прáвдам Твоı̈́м. / Д ýже рáно миронóсиці поспішá-али / до грóбу Твогó, тýжачи, / алé став пéред ни́ми я́нгол і сказáв: / «Ридáння час минýвся, не тужíть, / / а про воскресíння апóстолам речíть!» Б лагословéн єси́, Гóсподи, / навчи́ менé прáвдам Твоı̈́м. / М иронóсиці-жóни, з пахýщими мáстями / прийшóвши до грóбу Твогó, Спá-асе, / я́сно почýли я́нгола словá: / «Чогó між мéртвими Живóго шукáєте? / / Він же, я́к Бог, воскрé-ес із грó-о-обу!» С лáва Отцю́