Колаборація чи співпраця?
«Очевидно, що у вживанні іноземних слів слід керуватися глибоко вкоріненим почуттям міри.
"…Стаття описує спосіб колаборації з іншим професором", — читаємо в інформації про співпрацю двох українських літературознавців. І дивно стає, чому автор надає перевагу слову "колаборація" над словом рідним, своїм, — "співпраця".
Річ у тому, що пізньолатинське слово collaborare (collaboratus) запозичили і українська, і англійська мови, одначе по-різному. Англійське дієслово collaborate (і, відповідно, похідні від нього — collaborator, collaboration та ін.) означає: 1) працювати разом, зокрема в літературі, науці, на виробництві; 2) прислужувати ворогові-завойовнику.
В українській мові запозичене латинське слово вживається головно в іменниковій та прикметниковій формах (колабораціонізм, колабораціоніст, колабораціоністка, колабораціоністський) у розумінні "політична співпраця з ворогом", очевидно, з пейоративними конотаціями [негативними, зневажливими смисловими відтінками]. Натомість у розумінні науковому чи виробничому доречніші слова "співпраця", "співпрацювати". Пор.: "Співпраця А. Малишка та П. Майбороди подарувала чимало перлин українській пісенній культурі" (І. Драч); "Не колабораціоністів, чужих наймитів, а патріотів-борців виховував наш учитель" (О. Гончар)».
Зорівчак Р.П. «Боліти болем слова нашого…»: Поради мовознавця. Тернопіль, 2008. С. 31.

Коментарі
Дописати коментар