Псальма 22 (XXIII)
Псáльма 22 (XXIII)
Псáльма Дави́дова
1-2 Госпóдь ― Пáстир мій, нічóго не забрáкне з Ним менí:/
бíля ти́хих вод годýє, на місця́ ведé травнí.
3 Мою́ дýшу Він звертáє, відживля́є усьогó,/
на правди́ву путь справля́є рáди íмені
Свогó*.
4 Хоч би тéмним дóлом смéрти довелóся менí йти́,/
зла і тáм я не вбою́ся, бо зо мнóю бýдеш Ти.
4 Твоя́ пáлиця і жéзл Твій оборóнять од біди́,/
підбадьóрять і потíшать, змóжуть там менé спасти́.
5 Менí стрáву зготувáв Ти пéред ти́ми, хто тісни́ть,/ мою́ гóлову ізвóлив Ти єлéєм умасти́ть.
5-6 Твоя́ чáша найп'янкíша [абó: найміцнíша; абó: як найкрáща] ― напувáє досхочý,/ Твоя́
лáска йдé за мнóю, пóки дні своı̈́
скінчý.
6 О, коли́ б то бíля Тéбе осели́тися менí,/ у
Твоı̈́й госпóді жи́ти
довгочáсно, вíчні дні!
© Михайло Максимович (первотвір), 1859
© Епископ Іов Коновалюк (переробка), 2025
* «З путí
непрáвди навертáє [звертáє] нас Госпóдь Своїми зáповідями на стезí [стежки́] прáвди» (Амврóсій óптинський).
Коментарі
Дописати коментар