Про істинне благочестя й оману

Про істинне благочестя й оману

Багато християн не вміють відрізнити істинного поборника благочестя від фальшивого, істинного боголюбця від себелюбця, істинно боговірну людину від обманника, істинного віронавчителя від лжевчителя, і часто-густо віддають незаслужену славу людям, що перебувають в омані, ― брехунам і шахраям. І все це вони роблять через своє невігластво і незнання Святого Письма і Благовістя Христа Спасителя. Коли б вони добре знали Божественне Новозавітне Віровчення, то ніколи б не допускалися такої небезпечної помилки, адже Господь наш Ісус Христос у Своєму Божественному Евангелії досконально вияснив Своїм учням, отже і всім нам, кого слід вважати істинним подвижником та істинним учителем благочестя, а кого ні.

Ось що говорить Учитель Правди до всього народу: «Як ви можете вірувати, коли славу один від одного приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не прагнете?» (Ін 5:44); «Хто хоче волю Божу чинити, той довідається про науку, чи від Бога вона… Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає…» (Ін 7:17-18); «Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався… Хто цурається Мене і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, ― останнього дня воно буде судити його!.. Отець послав Мене, Мені заповідь дав, щó Я маю казати та щó говорити… Його заповідь ― то вічне життя… Щó Я говорю́, так говорю́, як Отець Мені розповідав» (Ін 12:46-50); «Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні!» (Лк 6:26). Бо фальшиві пророки облещували людей, а не викривали їхні беззаконня, і говорили від себе, а не від Бога, і прикривалися Іменем Господнім у лжевченнях своїх, за що отримають огняну відплату від Бога в День Суду…

Істинний християнин та істинний християнський віронавчитель не шукає собі слави, а слави Богові ― слави Істинного Благовістя Христа, і не лицемірить, і не запобігає перед людьми, а навпаки, викриває самого себе і всіх людей у гріхах, і закликає всіх людей до покаяння, і свідчить, що діла світу цього лихі.

Істинні проповідники і подвижники християнського благочестя не шукають визнання своєї святости від людей і слави між людьми: зазвичай вони залишаються непоміченими людьми, що люблять показне благочестя, і проживають незнаними аж до гробу, і тихо відходять у Безсмертя... А псевдохристиянські подвижники і лжехристиянські вчителі чинять геть навпаки: шукають собі слави, а не слави Богові, і роблять усі справи не для того, щоб їх прославив Бог, а для того, щоб їх похвалили і прославили люди. І ради самореклами та гордині вони не соромляться викривляти і фальшувати Божественне Евангеліє Христа, накидáти на себе і на людей не запроваджені Богом заповіді та подвиги.

Отак невíглáсний, не вкорінений у правдивому християнському віровченні народ, квапливий до мудрагельства і жадібний на лестощі, прославляє погубників своїх душ і підносить людей, що перебувають у самооблуді, на п'єдестал праведности і непогрішности. Воістину, горе світові від спокус (Мф 18:7)! Направду, християнство зазнало менше зла від язичницького і секуляризованого (антицерковного) світу, ніж од власних, свого хóву, зловчителів: лжесвятих і лжеподвижників, що перекручували і перекручують Чисте, Світле і Радісне Божественне Благовістя Ісуса Христа, Сина Божого, і накладають на шиї некритичних думкою людей тягарі, які важко носити (Лк 11:46).

Отже, щоб самому не впасти в оману і не віддати незаслуженої слави лжеподвижникам і лжевчителям, треба постійно пильнувати свого розуму і звіряти його з наукою Христа і святих апостолів. І якщо зрозумієте, що хтось із людей сповідує і проповідує християнство незгідно з Божественним Евангелієм Христа, то знайте, що ця людина перебуває в омані, навіть коли вона буде вчителем і зверхником церковним.

Вберіть у себе, православні, Божественну Науку Христа, ― і Світло Христове осяє ваші душі, і ви зумієте відрізнити істину від брехні, істинне благочестя від фальшивого, істинних віронавчителів від лжевчителів, істинні догмати від облудних.

Отже, «не надійтеся на князів, на синів людських, в яких немає спасіння» (Пс 145:3), і не спішіть увінчувати вподобаних вами учителів німбом святости, і не шукайте вашого спасіння в людях, навіть, на ваш погляд, найдоброчесніших, а тільки в Бозі, Христі, Богом об'явленому Писанні ― Біблії, бо спасіння тільки від Бога, а не від людей. Людина у справі особистого свого спасіння покликана Богом виконувати тільки божественні устави, а не людські.

Хто прагне спасіння, нехай іде за Христом Богом, і буде спасенний! Амінь.

© Архиепископ Гермоген Орєхов (1929–1980)

© Епископ Іов Коновалюк (український переклад і редакція), 2025