Шлях до спасіння

Шлях до спасіння

Людина, відступивши від Бога, сама собі завдала шкоди ― позбýлася Божого освячення і допомоги, інакше сказавши, стягла на себе Боже прокляття, бо прокляття ― це не Божа помста і кара, а відсутність Божого благословення й освячення: без них боговідступник не придатний до визначеного Богом життя.

Людина, відступивши від Бога, сама себе покарала, а не Бог її покарав! Бог же і по сей день кличе людину повернутися до божественної доцільности, до благодатного життя, але людина досі противиться Богові та живе у постійній ворожнечі сама з собою, з іншими людьми і з природою, і своїм гріховним свавіллям обертає добро на зло, і мордує себе аж до самознищення.

Людина, віддаляючись від Бога, сама себе позбавляє життя і переводиться на нíвець, на порохнó, сама себе карає стражданнями, безглуздям буття і вічною смертю.

Людина, впавши у гріх, пізнала добро і зло: втратила спрямованість до добра, здоровий розум, цілість особистости і набула двоїстости дýмання і дíяння.

В людській особистости точиться постійна боротьба між добром і злом. І на превелике нещастя людей, зло частіше перемагає, ніж добро. Зло, як пістря́к (рак), не відступає від людини, поки не знищить людину, а з ним разом і себе!

Гріховне людство у своїй більшости неминуче наближається до своєї загибелі, ― і загине. Загибель можна на деякий час загальмувати, але не можна відвернути катастрофи ― вона невідхильна. Гріховні ділá людей через свою протиприродність і протибожність знищать людство.

Ділá лихого світу ― лихі, і тому світ підлягає знищенню. Гріховний світ ніколи цілком не навернеться до істинного християнства, а тільки частково. Але «не бійся, мале стадо, Я переміг світ» (Лк 12:32; Ін 16:33), ― говорить Христос.

Бог через Христа закликає всіх людей спастися, прийнявши евангельське віровчення і живучи згідно з ним, але більшість людства відкине цю благу вістку. Тому мета християнства ― вирвати з полум'я безумного світу всіх, кого Бог передбачив і призначив для вічного життя (Рим 8:28-30), але не спасти всіх огýлом, без розбору.

Християнство ― це божественне сито, через яке пересівається людство. Але надíйде година, коли Бог перестане пересівати людський мотлох і спалить огнем протибожний світ (2Пет 3:10).

Християнство покликане не оновити цей гріховний світ, а тільки спасти певну кількість людей з цього світу, самоприреченого на згубу. Перемога зла на Землі неминуча! Як неминуча і його загибель! Сліпе людство цього не бачить і гóнить солодкі химери про своє тривале існування на засадах свого суєтного мудрагельства. Говóрить про мир, «бореться» за мир, але не твóрить миру з Богом і людьми. «Прекрасного» життя у грішному світі ніколи не буде, а буде безжалісна боротьба за владу, навіть при достатку матеріяльних благ.

Гордовитий осатанілий ум людини не можна нічим насити́ти, як тільки владою і рабським запобіганням перед нею навіть у найпросвіченішому суспільстві. Тиранія умів над умами ― ось передостанній щабéль до загину і кінця світу. Люди будуть настільки гордовиті, що геть не терпітимуть інодумців і тому знищать одне одного.

Нині, у дні довготерпіння Божого, людина нічим не може наблизитися й оправдатися перед Богом, як тільки істинною та щирою вірою в Евангеліє, як тільки своїм покая́нням і послухáнням Богові. Відкупитися від Бога або підкупити Бога неможливо! Якщо в серці людини немає щирої любови до Бога і вічного життя з Ним, немає правдивого покаяння, немає ревного бажання бути слухняним Евангелію спасіння, ― не може бути спасіння! Тільки особисте покаяння і послухання Богові увінчуються безсмертям. Усі жертви, аскетичні вправи і таїнства без цього нічого не варті і не спроможні наблизити грішну людину до Бога.

Людина вступає у Новий Завіт з Богом через віру в Бога і послух Христу згідно з Його Евангелієм. А через визнáння віри і водне хрещення вступає вона у Церкву, яка є Тілом Христовим (Еф 1:15-23, 5:30; Кол 1:9-23). Водне хрещення потрібне не стільки для Бога, скільки для самої новонаверненої людини і для пастирів Церкви: той, хто приймає хрещення, засвідчує цим, що дійсно вірить у Бога, Христа і Евангеліє, хоче померти для світу і воскреснути для нового життя, і тому прилучається до Церкви тих, хто спасається, як її повноправний член.

Хрещення без віри в Бога, Христа і Евангеліє ― нікчемне! Тільки через повний (у малому й великому) послух Евангелію Божому можна досягти спасіння. 

© Архиепископ Гермоген Орєхов (1929–1980)

© Епископ Іов Коновалюк (український переклад і редакція), 2025