Про подвижництво

ПРО ПОДВИЖНИЦТВО

Багато православних християн думає, що по-справжньому спасаються або суворі ченці-аскети, які безупинно моляться і виснажують своє тіло, або відлюдники-пустельники, які живуть у глушині, далеко від світу, або самокайдáнники-покýтники, юроди́ві, стóвпники і подібні до них, ― коротко кажучи, особливі подвижники, зовсім не схожі на звичайних людей. Це велика омана! Таке подвижництво не забороняється християнством, але й не є правилом життя для всіх християн.

Один подвиг, одне ярмо кладе Божественний Учитель Христос на всіх Своїх учнів ― це подвиг любови і благочестя, подвиг невдáваного простувáння евангельським шляхом. «Візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знáйдете спокій дýшам вашим, ― говорить Христос, ― адже ярмо Моє добре (зрýчне, приємне) і ноша Моя легкá» (Мф 11:29-30).

Зауважте, що ярмо Христове приємне і ноша Його легка! Христос нічого надмірного не кладе на шиї людей і не примушує їх нести, чого вони не зможуть понести, не кладе на людей тягарі непосильні, а тільки співмірні з натурою людини й корисні для неї: любити Бога як Батька й Доброчинця роду людського і любити ближнього свого, як самого себе, ― і більше нічого! Несучи цей справді божественний тягар, усе людство вже тепер раювало б на Землі!

Але люди здебільшого не хочуть любити Бога й інших людей так, як наказує Бог, тим-то вигадують усілякі викрутаси й оправдання, щоб не нести цей єдиний необхідний тягар, даний Богом для щастя всіх людей, і тому страждають, а зло жахливою болячкою дедалі більше вражає весь світ.

Воістину великими є омана й óсліп людей, які самі собі не бажають справжнього добра ― не бажають бути подвижниками любови до Бога і своїх ближніх, щоби зцілитися і спастися!

Не дивуйтеся подвигам аскетів, які втекли зі світу, а дивуйтеся подвигам людей, які живуть достойно імені християнина в гущі людського життя: вони ― сіль землі і світло світу! Жити з християнською любов'ю між людьми, чинити заповіді Христові з радістю, вдячно і без нарікань нести ярмо Христове, ― це і є справжній, найвищий подвиг християнина, і він обов'язково дістане найвищу винагороду від Бога в День Воскресіння ― Блаженство і Безсмертя!

Всі подвиги, крім подвигу євангельської любови, вигадані людьми і не мають перед Богом вирішального значення у справі спасіння. А подвиг християнської любови, терпіння й усепрощення, ― подвиг послуху волі Божій, ― має обітницю життя теперішнього і майбутнього віку.

Отож, православні, не вигадуйте собі самочинних подвигів, часто-густо сумнівних, зайвих і навіть супротивних Закону Божому, подвизайтеся так, як заповів Господь, а не люди, і знайдете спокій душам вашим, мир із Богом і, скільки можливо в цьому грішному світі, з усіма навколо.

Любіть Бога і ближніх, прощайте, миріться, перемагайте зло добром, не робіть іншим того, чого самі собі не бажаєте, і не робіть самі собі того, що руйнує вашу психофізичну природу і віддаляє вас від любови Божої і людської.

Подвизайтеся в діяльній любови до Бога і ближніх ― і спасенні будете! Амінь.

© Архиепископ Гермоген Орєхов (1929–1980)

© Епископ Іов Коновалюк (український переклад і редакція), 2025