Б лагословéн єси́, Гóсподи, / навчи́ менé прáвдам Твоı̈́м. / Я́ нголів громáда зумíлася, / бáчачи, як Ти, Спáсе, до мерцíв залíчений, / смéрти могýття потлуми́в, / і з Собóю Адáма пробуди́в, / / і з Áду всí-іх на вóлю пусти́в. Б лагословéн єси́, Гóсподи, / навчи́ менé прáвдам Твоı̈́м. / «Н áщо ми́ро спочутли́во зі сльозá-а-ми, / о учени́ці, змíшуєте? / ― ся́ючий я́нгол у гробни́ці до миронóсиць промовля́в. / ― Озирнíть ви моги́лу і збагнíть, / / що Спас воскрé-ес із грó-о-обу!» Б лагословéн єси́, Гóсподи, / навчи́ менé прáвдам Твоı̈́м. / Д ýже рáно миронóсиці поспішá-али / до грóбу Твогó, тýжачи, / алé став пéред ни́ми я́нгол і сказáв: / «Ридáння час минýвся, не тужíть, / / а про воскресíння апóстолам речíть!» Б лагословéн єси́, Гóсподи, / навчи́ менé прáвдам Твоı̈́м. / М иронóсиці-жóни, з пахýщими мáстями / прийшóвши до грóбу Твогó, Спá-асе, / я́сно почýли я́нгола словá: / «Чогó між мéртвими Живóго шукáєте? / / Він же, я́к Бог, воскрé-ес із грó-о-обу!» С лáва Отцю́